Дім німецьких пивоварів: у Білопіллі військові рф розбили будинок середини 19 сторіччя

Військові рф зруйнували будинок у Білопіллі із понад 150-річною історією. У домі німецьких пивоварів, ще наприкінці липня мешкали люди, допоки туди не влучив російський боєприпас. Нині замість оселі – купа побитої цегли, пише Суспільне. Кому належав дім та що довелось пережити будинку за півтора століття, розповів історик та міський голова Білопілля Юрій Зарко.

Колишня Новопутивльська вулиця, нині вона називається Соборна. Це — історичний центр Білопілля, його наприкінці липня обстріляли російські військові. Нині тут – купа цегли. На деяких цеглинах – тавро.

“БГЗ” – це Белопольский городской завод. Багато людей, які колекціонують цеглу, можуть взяти собі по екземплярчику”, — розповідає Юрій Зарко, БІлопільський міський голова.

Юрій Зарко – Білопільський міський голова, а також історик за освітою, говорить: два тижні тому на цьому місці стояв будинок під номером 59. Йому було понад 150 років.

“Будинок відрізняється від інших тим, що у нього є своя історія. Наприкінці 19-го століття і до 1920 року тут жила сім’я німецьких пивоварів. В Білопіллі на той час був дуже великий, дуже відомий не лише на Харківську губернію пивзавод, який називався “Естонія”, і власниками цього заводу були Генрих Фрідріхович Ронвальд і Михайло Штангель”.

Колишні баварські піддані, за словами Юрія Зарка, приїхали й осіли в Білопіллі, зрештою – відкрили пивзавод: “Є така інформація, що десь станом умовно там на 18-й на 17-й рік вони робили більше пива, ніж Сумський і Охтирський завод, пивзавод разом взяті”.

Пляшки, в які на той час розливали пиво на заводі — не збереглися, говорить Юрій Зарко, а етикетку можна знайти в архівах.

Фото родини пивоварів Гронвальдів незадовго до вислання. Біля Генріха Фрідріховича зліва сидить його дружина Іда Карлівна. Фото: з архівів Юрія Зарка

Мешкала ж родина пивоварів у будинку на Новопутивльській.

Герман Генріхович Гронвальд, мешканець будинку по вул. Соборна, 59. Вся сім’я була вислана в м. Ірбіт, Єкатиронбурзьської області в 1920 році і там же розстріляна в1938 роц. Фото: архіви Юрія Зарка “У 19-20 році їх як німців, направили в Сибір у, здається, Красноярський край, і наразі там досі проживають їхні нащадки, але сам власник був розстріляний і хтось із дітей здається також був розстріляний”.

 Будинок пивоварів у 1960-х роках. Фото: архіви Юрія Зарка

За радянської влади будинок віддали на потреби медицини, спочатку в ньому була дитяча консультація, каже міський голова, потім – рентген-кабінет.

“Десятки тисяч білопільців, пройшли через ці двері, через ці сходи, ну а потім уже його віддали лікарям, де вони довгий час жили, ну і так вийшло, що навіть декілька років я проживав в цьому будинку”.

Всередині будинку, окрім кімнат, є підвальне приміщення. Його, говорить Юрій Зарко, через міцні стіни, можна було використовувати як укриття. Поруч – рештки системи димоходів, яка йшла по всьому будинку: “Люди, які тут жили, розповідали, що тут є домовий – скажімо так, цілком серйозно вони мені це розповідали”.

В кімнатах збереглися елементи ліпнини. Орнамент, говорить Зарко, саме той, який прикрашав стелю 150 років тому.

“Наскільки добра була якість, що навіть після прямого влучання всі елементи лишилися цілі. Це “ГРАДи” були. Це черговий раз центр міста накрили. Така вітальня, тут був камін, ця стінка ще оригінальна, а ця стінка більш сучасна”.

Будинок не підлягає ремонту і піде під знос, додає Юрій Зарко, бо пошкоджені всі основні конструкції.

“Він пережив першу світову війну, пережив потім революцію, другу світову війну, але не пережив орківської навали, бомбардування. Він би проіснував мінімум ще 50 років, до свого двохсотліття”.

Півторасторічна історія будинку німецьких пивоварів скінчилася, а от літопис міста – ще пишеться, говорить Юрій Зарко. Історик додає: чекає на вихід книги харківського краєзнавця Андрія Парамонова, яку консультував, і в якій детально занотована історія населеного пункту.

“Там будуть розписані всі аспекти життя Білопілля до 1917 року, тобто окремо там поліція, окремо медицина, освіта, навіть скільки баришні коштували в борделі, бо бордель якраз був тут, поряд, де зараз військомат – там і був бордель. Потім там вже був дім Відрінських, після того, як бордель розігнали. В п’ятому році революціонери зробили в Білопіллі революцію: мається на увазі, прийшли залізничники, які не знали, що таке революція. “Пішли, розгонимо баришень!” Розігнали баришень – на цьому революція закінчилася в Білопіллі”, — розповів Юрій Зарко.

Підписуйтесь на нас у соцмережах:

Telegram https://t.me/sumy0542

Instagram https://www.instagram.com/0542.ua/

Facebook https://www.facebook.com/0542inua