"Найважче — не всі виживають". Історії сумських парамедиків, які евакуюють важкопоранених з фронту

Юрій Філь та Дмитро Довгополов — фельдшери з невідкладних станів Сумського обласного Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Також вони — парамедики Першого добровольчого мобільного шпиталю ім.Миколи Пірогова. В ефірі Українського радіо Суми чоловіки розповіли, як модернізують свою роботу на фронті та з чим щодня доводиться стикатися під час евакуації важкопоранених.

Послухати розмову Юрія Філя та Дмитра Довгополова з журналісткою Українського радіо Суми можна за посиланням.

 Юрій Філь та Дмитро Довгополов. Фото: з особистого архіву Юрія та Дмитра

Попри те, що у кожного із хлопців за плечима понад п`ятнадцять років досвіду роботи в екстремальних умовах, вони говорять, що доводиться постійно самонавчатися, аби якісно надавати першу медичну допомогу бійцям на найтяжчих напрямках фронту.

Були і інсульти, і інфаркти, і передчасні пологи

Дмитро Довгопол:

Я добре пам`ятаю ранок 24 лютого 2022 року. Тоді я мав заступати на зміну. Це мала бути перша зміна, яку мені поставили у селі Нижня Сироватка. За кілька днів до цього, ми отримали нові накази: у разі виникнення якоїсь агресії, пункти постійного і тимчасового базування "швидких" перемістити на Центральну базу тобто у Суми. Зв`язку із водієм моєї бригади не було. Згодом ми змогли зібрати "пункт" і перевезли його. А вже за пів години із соцмереж дізналися, що за пів години після нашого переїзду, там поїхала російська техніка.

Юрій Філь:

Коли Сумщина була в облозі, перші дні росіяни ігнорували "карети швидких". Тож ми могли їздити на виклики. Хоча не одноразово потрапляли у перехресний вогонь. Кілька машин були посічені уламками. Пам`ятаю, як раділи люди, коли ми до них приїжджали! Були і інсульти, і інфаркти, і передчасні пологи під час транспортування.

 Фото: з особистого архіву Юрія та Дмитра

Зі слів парамедиків, перший добровольчий госпіталь ім. М.Пирогова почав працювати ще за часів Майдану під час Революції Гідності. Потім розширився в зоні проведення АТО. Тепер працює по всім гарячим напрямкам на лінії фронту. Туди їдуть медики з усієї країни. Люди по своїй волі надають медичну допомогу без наказів, без мобілізації і безкоштовно.

Чим довше евакуація, тим гірший стан пацієнтів

Дмитро Довгопол:

Механізм такий: волонтери та громадяни — донатять, а медики-добровольці — працюють. Основний напрямок — це медична евакуація аби допомогти у транспортуванні поранених захисників від позицій до медичних пунктів стабілізації, а потім до первинно-хірургічного госпіталю. Іноді така евакуація займає від години до доби. І це є проблемою, адже чим довше евакуація, тим гірший стан пацієнтів.

Юрій Філь:

Особисто ми з Дмитром, нікого у дорозі не втратили. Всіх довезли. Взагалі, коли ми вперше приїхали до добровольчого шпиталю, то місцеві хірурги були впевнені, що ми лікарі-анастезіологи із Сум, а не фельдшери. Фото: з особистого архіву Юрія та Дмитра

За словами чоловіків, робота на "швидкій" у мирний час суттєво відрізняється від військової. Парамедики постійно навчаються екстренної допомоги у польових умовах.

Найважче — не всі виживають. Але тут війна.

Дмитро Довгопол:

До нас у шпиталь Пирогова часто приїжджають іноземні інструктори-парамедики, які проводять спеціалізовані тренінги. З американцями ми вже на рівні. Але наші медики самі вже можуть навчати своїх закордонних колег, оскільки ті розповідають про теорію, а наші це все знають із практики.

Юрій Філь:

З нами у медичному добробаті працюють медики з усіх куточків України і різного віку. Є і молоді дівчата, які теж і ноші тягають і проводять усі реанімаційно-стабілізаційні дії. На жаль, витримують не всі. А що найважче — не всі виживають. Але тут війна.

Фото: з особистого архіву Юрія та Дмитра

Юрій Філь розповів, що вони з Дмитром були на Бахмутському, Лиманському, Часів Ярському напрямках. І збирається їхати ще, адже медична допомога бійцям потрібна постійно і по всіх фронтах.

Швидше рятують того пораненого, який має більше шансів вижити

Дмитро Довгопол:

У нас слабке забезпечення, а поранених дуже багато. Тому наші фахівці вже під час роботи модернізують деяке медичне обладнання, аби розширити зону його використання. Така історія і з турнікетами. Ми їх навчилися накладати не тільки у звичному форматі, а і, наприклад, як вузловий тощо. То війна навчила дещо модернізувати - по іншому ніяк! А ще, війна навчила фільтрувати свої дії. Цим на сьогоднішньому етапі й відрізняється цивільна і військова медицина. Тут, на лінії фронту, надається допомога в більшому обсязі тому пораненому, який має більше шансів вижити. На жаль.

 Фото: з особистого архіву Юрія та Дмитра

За словами Дмитра Довгопола, перше, що має зробити парамедик, коли знаходить пораненого бійця це обеззброїти його. Це має бути "на автоматі". Або запитати у побратимів: "Що вже робили?". А потім оглянути його, оцінити ситуацію і розпочинати надання медичної допомоги.

Немає часу запам'ятати їх обличчя

Юрій Філь:

Вони до нас потрапляють у такому стані й в такій метушні, що немає часу навіть запам'ятовувати їхні обличчя. Ну уявіть собі: ми проїхали десятки кілометрів під обстрілами. На позиції, де суцільна багнюка (бо пройшов дощ), нам передають пораненого. З ніг до голови він обліплений кусками землі ще й залитий кров`ю. Наша задача — стабілізувати його і благополучно довести до стабпункту. Ні на що інше часу немає.

Дмитро Довгопол:

А я одного разу евакуйовував бійця. Розговорилися з ним. Він каже: "Я із Сум". Круто. Обмінялися номерами телефонів. А нещодавно зустрічалися. Він з 95-тої бригади.

Підписуйтесь на нас у соцмережах:

Telegram https://t.me/sumy0542

Instagram https://www.instagram.com/0542.ua/

Facebook https://www.facebook.com/0542inua