"Ми очікували в будь-який момент нападу" – доброволець про перші дні оборони Сум

Як звичайні люди взялися до зброї у перші дні повномасштабного наступу росіян, розповів Суспільному один із перших оборонців Сум.

Григорій Шульга – пенсіонер міліції. Говорить, що минулоріч, 24 лютого, коли дізнався про російське вторгнення, побіг до центру комплектування, колишнього військкомату, щоб отримати зброю. Автомат йому видали наступного дня, а один ріжок із набоями – 26 лютого.

"Моя бойова діяльність почалася з цього місця, від заправки "Маршал", ми підкотили пластмасовий бачок для сміття і в чотирьох зайняли тут позицію. Потім поступово почали підходити та під’їжджати люди. І нас тут сформувалося близько 20 чоловік", – говорить доброволець Григорій Шульга.

Ховалися у перші дні, каже Григорій Шульга, за металевим розподільчим електрощитком, електроопорою і сітілайтом заправки. Більше від вітру, ніж від можливого обстрілу.

"Перші 14 днів було дуже тяжко, погода була холодною, нас підгодовували – хлібна машина, яка привозила хліб у місто Лебедин. Коли вона їхала, ми бігли всі гуртом до неї і просили: “Дай нам хліба”. Він (прим. авт. водій) витягне теплого хліба, ми ним постійно харчувалися", – згадує чоловік.

Згодом, з сусіднього будинку почали виходити люди та годувати добровольців гарячими стравами власного приготування.

"Ми тоді не спали, тому що спати не можна було. Очікували в будь-який момент нападу, перепочивали в аркі, в будинку. Підвали нам відкрили, ми дуже перемерзали і приходили туди. Ти не міг не заснуть, доводилося просто стояти або навшпиньках сиділи, не реально було спати. Якби приїхало щось велике на колесах чи на гусеницях, нам би було все”, - розповідає доброволець.

Братись до зброї змусила ситуація, говорить Григорій Шульга, тому що з міста виїхала більшість силовиків і колишні колеги з поліції.

"3 24-го числа (прим. авт. лютого) вони поїхали в Ромни, як я знаю, в Ромнах іще у 2014 році були накопані позиції, вони їх мали зайняти, але вони в Ромнах позицій не зайняли, тому що там вже “орки” зайшли. Вони поїхали, на скільки знаю, десь у Полтавську область", – згадує Григорій Шульга.

Найтрагічніша подія на цьому місці сталася 27 лютого, пригадує доброволець, коли до їхнього імпровізованого блокпоста під’їхало обстріляне росіянами легкове авто з родиною. За кермом був чоловік, поруч сиділа дружина.

"Разом із немовлям сидить жінка, років 25, в неї прострелена голова, вона голову похилила на раму автомобіля і тримає дитинку на руках, залила її кров’ю материнською і вона вже була мертва, а він (прим. авт. чоловік) кричить: "Рятуйте, рятуйте! Дайте мені автомат, я піду їх вбивати!", – розповідає Григорій Шульга.

Російський блокпост був тоді за декілька сотень метрів – на виїзді з міста біля сумського аеропорту. Там стояли ворожі танки та солдати.

"Але саме страшне, що на задньому сидінні знаходилося іще дві дитини віком трьох і п'яти років. І, я так розумію, що на кругу стріляли їм у спину, влучили з боку – вбили жінку. Другий постріл пройшов із заднього скла через усю машину і вийшов через лобове. Завдяки тому, що діти були маленького зросту, вони сиділи ззаду, куля пройшла між ними", – говорить Григорій Шульга.

Згодом комунальники викопали рів для того, щоб добровольці моли там ховатись під час авіанальотів та можливих артобстрілів, також привезли залізобетонні блоки. Нині Григорій Шульга мобілізувався в ЗСУ.