Апеляційний суд залишив без змін вирок 22-річному чоловіку, який в стані алкогольного сп’яніння до смерті побив власну бабусю

Сумський апеляційний суд розглянув апеляційні скарги на вирок Путивльського районного суду, яким жителя одного із сіл Глухівського району було засуджено до 7 років позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України (Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого). У стані сильного алкогольного сп’яніння обвинувачений наніс власній бабуся 10 ударів в область голови. Від отриманих травм жінка померла.

Рішення місцевого суду у суді апеляційної інстанції оскаржували як сторона захисту, так і обвинувачення. Чоловік просив змінити вирок суду першої інстанції і пом’якшити йому, призначене покарання. У своїй скарзі він разом з адвокатом посилалися на визнання обвинуваченим власної вини, щире розкаяння, а головне молодий вік. Натомість прокурор у кримінальному провадженні просив скасувати вирок Путивльського районного суду через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого. Сторона обвинувачення клопотала про покарання у вигляді 9 років позбавлення волі.

Розглянувши матеріали кримінального провадження, колегія суддів кримінальної палати апеляційного суду відмовила сторонам у задоволенні їхніх апеляційних вимог, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах закону України про кримінальну відповідальність. Суд першої інстанції дотримався вимог кримінального закону: врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які обтяжують покарання, а саме - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння щодо особи похилого віку, та дійшов цілком обґрунтованого висновку про призначення покарання саме у вигляді позбавлення волі строком 7 років, що у межах санкції ч. 2 ст. 121 КК. На переконання колегії суддів призначене покарання відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчиненого злочину і не потягне за собою порушення балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.