9 жовтня — День медсестри швидкої медичної допомоги. Олександра Рябцева — лікарка з медицини невідкладних станів та медицини катастроф. 7 років вона працює у Сумському обласному центрі екстреної меддопомоги. Специфікою своєї роботи Олександра Рябцева поділилися із кореспондентами Суспільного.
"Я працюю з водієм та фельдшером, а сьогодні в мене ще є і лікар-стажист, тобто 4 людини на бригаді. В основному три людини. На виклик нам дається до 2 хвилин. Чим скоріше, тим краще", — розповідає Олександра Рябцева.
Жінка працює в "екстренці" 7 років.
"Тут пройшла інтернатуру, сподобалося, залишилася. Поки що не шкодую. Працюємо в добовому режимі, доба через 3. Викликів приблизно 10 на добу в середньому. Може бути більше, може бути менше", — говорить лікарка.
В умовах воєнного часу найскладніше працювати, коли багато травмованих, яким потрібна невідкладна допомога, ділиться Олександра: "На Петропавлівській був приліт у житловий будинок, або геріатричний пансіонат. Дуже багато потерпілих, ти один, викликаєш на себе бригади, але при цьому — це лише 10-20 медичних працівників. Це дуже мало. А потерпілих багато, потрібно визначити, кому потрібно першочергово надавати допомогу, кому в другу чергу. Всім приділити увагу. Всіх зареєструвати, записати і відвезти до лікарні. Це важко
Олександра пояснює, з початком повномасштабної війни навантаження на екстрену медицину істотно зросло: "Виклики специфічні стали, до війни такі разові випадки бувало, якесь масове ДТП. Щоб отак наскільки було багато вогнепальних поранень, осколкових, це зовсім інша специфіка. Паралельно з тим, що ти надаєш допомогу, є небезпека повторного прильоту. Я про страх не думаю. Я бачу потерпілих і страх зникає. Я зобов'язана надати допомогу — це для мене основне завдання. Тому, в ці моменти я не боюсь. Боюсь, коли їду, а коли вже все бачу, то не думаю про страх".
Деякі виїзди, розповідає Олександра, запам'яталися надовго: "Іноді трапляється, коли їдемо на один виклик, а по факту бачимо інше. Наприклад, останній раз викликали на втрату свідомості, а в чоловіка, в моїй присутності, було 4 клінічних смерті. В нього був інфаркт, живий, лікується в лікарні. Близько 4 років тому до 5-ї лікарні підкинули немовля. Народили, поклали у БМВ пакунок і викинули на смітник. Хтось приніс, залишив, з пуповиною, взимку, холодно. Приїхали, надали допомогу і відвезли в лікарню".
Оксана Скрипченко – завідувачка центральної станції екстреної швидкої медичної допомоги розповіла: "У нас коллектив молодий. В основному — це хлопці і дівчата. Більшість наразі дівчат, бо хлопці добровільно пішли до лав ЗСУ. Одна третина хлопців, це не беручи водіїв, а дві третини — це дівчата".